Візит Понтифіка

Місто чекало на Папу

Вахтанг Кіпіані, «Свобода» (Нью-Джерсі, 2001 р.)

Столиця Галичини, на відміну від Києва, непогано підготувалася до візиту Святійшого Отця. Уздовж усіх центральних вулиць міста вивішені державні прапори України та Держави Ватикан. Кілька десятків тисяч плакатів, стрічок – від величезних до маленьких – усе говорить про те, що мешканці Львова сприймаїть приїзд Іоанна Павла II як подію номер один. А, можливо, й найголовнішу подію нового тисячоліття.

Напередодні говорили, що до міста приїде, як мінімум, один мільйон прочан. Але якщо прогулятися вуличками Старого міста, то відчуваєш себе напрочуд комфортно. Городяни раді допомогти будь-кому, хто звертається по допомогу. Зокрема, час від часу потрапляють, як то кажуть, «під око», молоденькі дівчата та хлопці з волонтерськими бейджами. Вони одягнені в синьо-жовті майки з написом «Я знаю Львів. Запитай мене» — української та англійської мовами. Вони із задоволенням розкажуть туристу чи прочанину, що трохи очманів від краси древнього міста, і хоче вийти до знайомих йому місць. Виявляється, що саме в такий спосіб Благодійний фонд “Збереження історико-архітектурної спадщини м. Львова” разом з Товариством Лева виказали свою радість з візиту Святійшого Отця. Як розповів мені один із керівників фонду Андрій Салюк, учасники акції – це школярі, деякі з них – члени “Пласту”, які люблять і знають своє місто, можуть не тільки провести вузенькими проходами, але й розповісти про найвизначніші будівлі, храми та інші історичні пам’ятки.

Єдина відчутна проблема – це перекриті вулиці. За дві години до проїзду Папи міліція блокує проспекти і вулиці спеціальними залізними парканчиками. Правоохоронці поводять себе дуже чемно, як і має бути в європейському місті. Це значно відрізняє їх від київських колег, які робили все, шоби столиця не побачила Намісника Бога на Землі (це, до речі, один із офіційних титулів Івана Павла ІІ).

Урочистий в’їзд Папи до Львова має, на мою думку, ввійти до підручників з гостинності (якби такі видавалися, звичайно!). Ще години за три прильоту літака з Києва, всі центральні вулиці були запружені святково вбраним народом. Чоловіки й жінки, діти, монахи та монахині, українські пластуни та польські «орлята» стояли поруч – плечо до плеча – й співали пісні духовного змісту, та молилися, бажаючи пастиреві «м'якої посадки». Навколо величного монументу Кобзареві закрутилося живе кільце, тож папамобіль проїздив через бурхливе людське море. Проспект Свободи перетворився на Проспект Віри й Любові.

Дві доби перебування понтифіка на Галичині привнесли й кілька нововведень щодо організації візиту. Зокрема, українські спецслужби розповсюдили спеціальну пам’ятку – як треба себе поводити. По-перше, було категорично заборонено приходити з парасолями, і це тоді, коли дощі лили незупинно. Прозвучала порада брати з собою поліетиленові прозорі дощовики чи плащі. А католицькі священики закликали всіх віруючих молитися за хорошу погоду. По-друге, мешканцям будинків, що стоять по ходу, яким рухався папамобіль, було заборонено відкривати кватирки та вікна, а також пускати до помешкання незнайомих людей. По-третє, було заборонено кидати квіти під колеса. У таких випадках – кортеж робить поворот й рухається запасним маршрутом. По-четверте, не можна було проносити на зустріч з Папою солодку (газовану) воду на кшталт кока-коли, а тільки – звичайну мінералку. Мовляв, зловмисники в такий спосіб можуть приховати запалювальну суміш... І, нарешті, -- з метою запобігти загубленню дітей, було запропоновано вкласти їм до кишень записочки з іменами, адресами та телефонами.

В пресі, напевне, з чиєїсь лихої волі, з’явилося повідомлення про прибуття до Львова якогось “бельгійського терориста». Заступник начальника управління Служби безпеки України Олександр Іванченко через газету «Експрес» заявив, СБУ «не має жодної інформації про якусь екстремістську організацію, яка б готувала замах на Папу Римського. Однак проводиться широкомасштабний комплекс спецзаходів безпеки. Але що робиться конкретно – це таємниця». У кількох місцях довелося бачити солдатів з металошукачами, кінологів зі службовими собаками-вівчарками, яку винюхували вибухівку. На щастя, нічого підозрілого не знайшли. У кривуватих бічних провулках, якими так славиться місто Лева, стояли автобуси з міліцією з Черкас, Миколаєва, Тернополя та інших міст. На дахах багатьох будинків видно озброєних міцних хлопців (снайпери?). Важкі чавунні каналізаційні люки були намертво заварені.

Влада в особі міського голови Василя Куйбіди робила все, щоби міщани та гості галицької землі відчували себе добре. У місті, зокрема, з’явилася гаряча вода. Ніде правди діти, що корінні львів’яни вже потроху починають звикати до її постійної відсутності... Аптеки та знамениті кав’ярні працювали ледве не в цілодобовому режимі. Хлібокомбінати випустили продукції вдвічі більше, ніж звичайно. Всього вистачило для всіх!

Пан Куйбіда також виступив зі зверненням до керівників підприємств та організацій надати працівникам додаткові вихідні на дні візиту Римського архієрея. Таким чином, папські вакації тривали повних три дні (включно з Днем Конституції – 28 червня).

Версiя для друку