Візит Понтифіка

Вік мучеників

Вахтанг Кіпіані, “Свобода” (Нью-Джерсі, 2001)

Під час останньої Божественної літургії у візантійсько-українському обряді, яка відбулася 27 червня на полі львівського іподрому, Святійший Отець проголосив блаженними двадцять вісім синів і дочок Української Греко-Католицької Церкви. Спостерігачі відзначили, що вперше в історії беатифікація проходила на українській землі. Адже це зробити може тільки Римський Папа, а його нинішній пастирський і офоіційний візит є першим за понад тисчолітню історію християнської України-Руси. До того ж, уперше чин беатифікації за латинським обрядом був проведений всередині східної літургії.

Напередодні (26 червня), під час Святої Месси для римо-католиків, Папа проголосив блаженними Львівського Архієпископа для латинників Юзефа Більчевского (1860-1923), і Зиґмунта Ґораздовского (1845-1920), засновника Згромадження Сестер Юзефіток. За цим актом дивилися близько півмільйона вірних.

Всі беатифіковані (перша ступінь до канонізації) українці – це мученики за віру, які постраждали від безбожницьких тоталітарних режимів. Службу Божу очолював сам Папа Римський, а правив Митрополит Любомир Кардинал Гузар. Окрім предстоятеля УГКЦ поруч зі Святійшим Отцем були Блаженніший Любомир, Верховний Архиєпископ Львівський для українців, Преосвященний Іван Семедій, Єпископ Мукачівський візантійського обряду, Преосвященний Софрон Стефан Мудрий, Єпископ Івано-Франківський, Станіславський для українців, Преосвященний Михаїл Колтун, Єпископ Сокальський для українців.

Владики зачитали короткі життєписи Слуг Божих, наголошуючи на стражданнях, які вони понесли, відстоюючи Христову Церкву: «Зібрані тут маси народу -- і я є їхнім речником -- свідчать безпосередньо про те, що наша Церква, понісши великі й надзвичайно болісні втрати, все ж щасливо вистояла і при першій нагоді відновила своє нормальне публічне існування. Ми дуже горді з цього приводу, але не приписуємо особливих заслуг собі. Ми усвідомлюємо, що це Божа благодать підтримала нас, явивши світові оте справжнє чудо - відродження нашої Церкви» -- сказав Кардинал Гузар. За цим урочистим чином дивилися півтора мільйони українців, а також гості з Хорватії, Бразилії, Сполучених Штатів, Білорусі й навіть Лівану. Трансляція літургії велася на сто країн світу.

Ось перелік тих мучеників, яких Іван Павло ІІ підніс до гідності блаженних, проголосивши спеціальну формулу беатифікації – «Нашою апостольською владою ми дозволяємо, щоб відтепер і надалі всечесних Слуг Божих величати блаженними і щоб їхні празники святкувалися кожного року у місцях і згідно з чином»:

1. Миколай Чарнецький, Єпископ, Апостольський Екзарх для Українців на Волині й Підляшші. Чину Найсвятішого Ізбавителя (1884-1959)

2. Григорій Хомишин, Єпископ Станіславівський для Українців, тепер Івано-Франківськ (1867-1945)

3. Йосафат Коциловський, Єпископ Перемиський для Українців. Василіянського Чину св. Йосафата (1876-1947)

4. Симеон Лукач, Єпископ "підпільної" Української Греко-Католицької Церкви (1893-1964)

5. Василь Величковський, Єпископ "підпільної" Української Греко-Католицької Церкви. Чину Найсвятішого Ізбавителя (1903-1973)

6. Іван Слезюк, Єпископ "підпільної" Української Греко-Католицької Церкви (1896-1973)

7. Микита Будка, Єпископ-помічник Львівський для Українців, перший Єпископ для Українців Католиків у Канаді (1877-1949)

8. Григорій Лакота, Єпископ-помічник Перемиський для Українців (1883-1950)

9. Леонід Фьодоров, Екзарх Російських Католиків візантійського обряду, Ієромонах Студійського уставу (1879-1935)

10. Микола Конрад, Священик Львівської Архієпархії (1876-1941)

11. Андрій Іщак, Священик Львівської Архієпархії (1887-1941)

12. Роман Лиско, Священик Львівської Архієпархії (1914-1949)

13. Микола Цегельський, Священик Львівської Архієпархії (1896-1951)

14. Петро Вергун, Священик Львівської Архієпархії, Апостольський Візитатор для Українців Католиків у Німеччині (1890-1957)

15. Олекса Зарицький, Священик Львівської Архієпархії (1912-1963)

16. Климентій Шептицький, Ієромонах Студійського уставу, Архімандрит Унівської лаври (1869-1951)

17. Северіян Бараник, Ієромонах Василіянського Чину св. Йосафата (1889-1941)

18. Яким Сеньківський, Ієромонах Василіянського Чину св. Йосафата (1896-1941)

19. Зиновій Ковалик, Ієромонах Чину Найсвятішого Ізбавителя (1903-1941)

20. Віталій Байрак, Ієромонах Василіянського Чину св. Йосафата (1907-1946)

21. Іван Зятик, Ієромонах Чину Найсвятішого Ізбавителя, Генеральний Вікарій Української Греко-Католицької Церкви (1899-1952)

22. Тарсикія (у світі Ольга Мацьків), Сестра Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії (1919-1944)

23. Олімпія (у світі Ольга Біда), Сестра Згромадження Сестер св. Йосифа (1903-1952)

24. Лаврентія (у світі Левкадія Гарасимів), Сестра Згромадження Сестер св. Йосифа (1911-1952)

25. Володиимир Прийма, Мирянин і Батько родини, Дяк (1906-1941)

26. Йосафата (у світі Михайлина Гордашевська), співзасновниця Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії (1869-1919)

27. Теодор Ромжа, Греко-Католицький Єпископ Закарпаття (1911-1947)

28. Омелян Ковч, Священник Станіславської Єпархії (1884-1944).

Тепер блаженного Миколая Чарнецького та 24 його співмучеників будуть згадувати 27 червня, блаженного Теодора Ромжу – 1 листопада, блаженного Омеляна Ковача – 27 червня, блаженну Йосафату Гордашевську – 20 листопада. Вже виготовлені їхні ікони.

Підготовка до беатифікації триває роками. Якщо віруючі вважають, що якийсь єписокп, священик, монах чи мирянин достойний почитання, то починається вивчення його земного буття, збираються відповідні документи, тексти промов, статті, робляться запити в архіви тощо. У випадку з сестрою Йосафатою Гордашевською така робота тривала вісімнадцять років. Як мені розповіли в Генеральному домі Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у Римі, було зібрано й направлено в ватиканську Конгрегацію у справах Святих кілька тисяч сторінок матеріалів. Водночас йшли пошуки чуда, до якого мала відношення кандидатка – чи за земного життя, чи після смерті – скажімо, випадки чудесного зцілення хворих біля її мощів. Тільки після ретельного вивчення всіх матеріалів понтифік може піднести людину до числа блаженних.

Як сказав Святійший Отець, «Як пшеничне зерно, падаючи в землю вмирає, щоб дати життя рясному колоссю, так і вони пожертвували своїм життям, щоб Божа нива родила і приносила новий і щедріший врожай». Нові блаженні українського народу протистояли переслідуванню, насильству, смерті, але не зреклися своєї віри. Папа назвав проминуле століття «віком мучеників».

Версiя для друку