Росія

9 грамів правосуддя

Вахтанг Кіпіані, "Контракти" (червень 2005)

Вирок Міхаїлу Ходорковському, Платону Лєбєдєву та їхньому „подільнику” Крайнову майже збігся в часі з іншим не менш очікуваним судовим рішенням. На жаль, світ, зосереджений на гучних іменах підсудних, адвокатів і чільних кремлівських чиновниках, зацікавлених у тому, щоб остаточно роздерибанити і правласнити „ЮКОС”, не звернув уваги на вислід іншого суду. У так званій „справі Ульмана”. Яка теж тягнулася нескінченно довго. І теж звершилася суперскандальним рішенням. Тільки вже не „мещанського” (за назвою районного суду в Москві), а ростовського суду присяжних.

...У січні 2002 року у Шатойському районі Чечні дюжина спецназівців, перебуваючи у розвідці, захопили шістьох мирних людей – місцевих вчителів, які їхали з якоїсь наради, лісника, селянина та водія. Без зброї і з документами. Проте, голос з рації наказав керівнику групи капітану Російської армії Едуарду Ульману – „у вас вантаж 200”. У перекладі з мови людей, які відновлюють констутитуційний лад на території Російської Федерації, це означало – у вас шість трупів.

Людей розстріляли. А потім імітували підрив їхньої машини на фугасі, попередньо обливши тіла бензином. Суд йшов близько трьох років. З”ясувалося, що з одного боку, не можна встановити факт злочинного наказу, а з другого – капітан не міг не виконати розпорядження свого начальника. Погодьмося, дилема... Але чому ніхто не має нести відповідальність за навмисне вбивство шістьох конкретних людей?..

У будь-якій нормальній країні справи Ходорковського та Ульмана стали б приводом для громадян поміркувати вголос над тим – як і що захищає так звана „держава” та її „правоохоронці”. Тільки не в сьогоднішній Росії.

Тепер у рідних і друзів Ходорковського та Лєбєдєва є побоювання, що екс-менеджери „ЮКОСа” можуть і не дожити до кінця визначеного судом терміну. Для вірних путінців немає нічого неможливого: 9 років перебування за гратами для лідера найбільш прозорої компанії Росії чи 9 грамів свинцю – для жінки-інваліда, якій „пощастило” побачити доблесних російських десантників на гірській дорозі...

А якщо згадати, що зовсім нещодавно найгуманніше у світі правосуддя виправдало групу російських героїв-десантників, які уславились проведенням блискучої військової операції у самому центрі Москви. У результаті оперативних заходів вони заклали вибухівку у непримітну чорну валізку. Звичайно, не за власною волею, а виконуючи наказ маршала Грачова, свого командира і водночас тодішнього міністра оборони.

Вибух був дуже сильний. Людину, яка відкрила „дипломат”, розшматувало. Так загинув 27-річний журналіст „Московского комсомольца” Дмітрій Холодов. Вся його вина якраз і була в тому, що він насмілився писати про шахраїв у маршальських погонах. А сигналом для екзекуції – нібито випадково кинута фраза на кшталт „провчіть його”.

Пройде рівно п”ять років і подібну ж репліку кине інша впливова особа – „віддайте його чеченцям”. І тоді обезголовлять Георгія Гонгадзе.

Суду у цій справі ще не було. На жаль чи на щастя?..

Версiя для друку